Невідома історія
Андрій Кузьменко та Степан Бандера – заплатили найвищою ціною за патріотизм
Історія має здатність повторюватися. Давайте зануримося у події минулих років і проведемо паралелі з сьогоденням. Часто ми чуємо від науковців фразу: «історія має здатність повторюватися» , тому пропоную переконатись у цьому разом.
Вбивство Бандери
Радянська влада й спецслужби вбачали в ньому найзапеклішого ворога режиму, а люди вважали патріотом до мозку кісток. Так, це Степан Андрійович Бандера. Людина з великої літери. Останні роки свого життя сім’я Бандер провели в страху і в постійній зміні місця проживання. Родина мешкала в Німеччині під прізвищем Попель, а навколишнє середовище не знало насправді про них нічого. Згідно з розробленою легендою, Стефан Попель був журналістом української газети «Український Самостійник» в Мюнхені. Але радянські служби влаштовували різного роду пастки – скажімо, збирали серед емігрантів гроші для допомоги нібито родині Бандер і просили, щоб за ними приходили. Надзвичайно багато було вислано агентів, нібито прихильників українського визвольного руху, щоб зібрати інформацію про спосіб життя Степана Бандери. Багатьом це не вдавалося, але не Богдану Сташинському, якому наказали поїхати до Мюнхена та знайти помешкання українського патріота і його родини.
Це була та людина, яка забрала життя Степана Бандери. 15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя нашому патріоту струменем розчину ціанистого калію.
Прізвище «Бандера» стало одним із символів українського національно-визвольного руху 20 - сторіччя. Після проголошення незалежності багато молодіжних, політичних та громадських організацій названо на його честь. Одною з неформальних назв Львова є «Бандерштадт», тобто «місто Бандери». На Волині проводять музичний фестиваль «Бандерштат».
Постать Бандери після смерті й надалі залишається в епіцентрі боротьби, як символ українського визвольного руху, та постійно використовується в політичній та збройній боротьбі з 2014 року.
Смерть Скрябіна
Прототипом сучасності можна навести Андрія Кузьменка, який другого лютого 2015 року близько 8:20 загинув в автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району. Відбулося зіткнення позашляховика Toyota Sequoia, за кермом якого перебував співак і молоковоза ГАЗ-53. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. Кузьменко повертався з Кривого Рогу, де напередодні його гурт виступав з концертом. Очевидець повідомив, що бачив, як на великій швидкості у місці закруглення дороги джип музиканта виїхав на зустрічну смугу і врізався у бік цистерни. Цю автокатастрофу дуже важко забути і важко змиритися з тим , що такого талановитого патріота більше немає в живих.
Він так само як Степан Бандера був незадоволений владою. Андрій Кузьменко у останні роки свого життя відверто критикував владу та її бездіяльність. Він знімав відео, де відверто вів діалог про те, що не бажає мовчати і буде відкривати людям очі на українські верхи. Андрій зняв кілька відео із зверненням до депутатів ВРУ. У них він їхав дорогами України, коментуючи те, що бачить за вікном. Зокрема, їх жахливу якість, ями, затопленість, відсутність ремонту тощо. Він не бажав мовчати і цим самим хотів аби український народ протистояв такому свавіллю, бо вірив, що ми заслуговуємо на краще. Андрій Кузьменко мав активну політичну позицію, яку часто висловлював в інтерв'ю. Він постійно допомагав бійцям АТО фінансово, відвідував лікарні, де лікувались бійці, і довго спілкувався з ними. Сам Андрій пояснював: після поранення боєць стає нецікавий державі, від нього всі відвертаються, тож вкрай важливо спілкуватись з ветеранами. Діяльність українських політиків постійно піддавалась критиці паном Кузьменком. Скрябін присвятив подіям в Україні революційний хіт «Революція в огні», який під час бурхливих подій на Майдані відмовлялися крутити радіостанції. Андрій всіляко підтримував український народ і відкривав очі на давно закриті проблеми суспільства. Чому саме він? Чому саме він пішов із життя так рано? Кожен пересічний патріот задається цим питанням , адже це людина з великої літери. Про яку будуть говорити завжди і лише з повагою.
Минуле дає дивовижну здатність повторювати свої сюжети і не лише позитивні. Гегель стверджував, що історія , на жаль , нічому не вчить людей. Тож виникає закономірне питання:чи навчились українці на помилках своїх пращурів та чи зробили належні висновки?
Редакція: цей текст є тільки припущенням, непідтвердженими здогадками автора, без додаткового журналістського розслідування, тому жодної юридичної відповідальності як автор так і редакція за зміст тексту не несуть. Відтепер ми вводимо рубрику «Невідома історія» в якій описуватимемо колись секретні матеріали, які приховувалися тодішнім режимом. Також, про сьогоднішніх Героїв, що ввійшли назавжди в історію України. Чи насправді ми знаємо сьогодні всю правду? Чи також «зомбовані» інформаційним простором?! На ці та багато інших цікавих запитань ми дамо вам відповіді у наступних матеріалах.
Підготувала Юліанна ЯРОШ